Коротко. За 740 вироками за шахрайство (ст. 190 КК) 2026 року видно головне: судять переважно тих, кого знали в обличчя, а онлайн-шахраїв з невстановленою особою майже не знаходять — і навіть впійманих рідко саджають. Тому захист працює лише до того, як ви віддали гроші.
- Основні схеми: позики й борги зі зловживанням довірою (144), заволодіння соцвиплатами (84), недоставка товару після передоплати на OLX (81), нерухомість за підробленими документами (46), доступ до чужого онлайн-банкінгу (31).
- Хто в групі ризику: усі, хто переказує гроші незнайомцям — покупці й продавці на OLX, орендарі житла, ті, хто дає в борг, люди з доступом сторонніх до їхньої картки.
- Як розпізнати: передоплата незнайомцю, ціна нижча за ринок, тиск часом, оплата на картку фізособи, неможливість підтвердити, хто насправді по той бік.
- Що робити: перевіряти особу чи контрагента до переказу, не платити повну суму наперед, звіряти реквізити окремим каналом.
Що показують 740 вироків
Медіанний збиток у цих справах — майже 36 тисяч гривень. Цифра скромна, але оманлива: вона лише позначає «середину». Хвіст тягнеться значно далі — від побутових кількох тисяч до мільйонів і навіть сотень мільйонів гривень в окремих організованих схемах. Географія очікувана: найбільше вироків дали суди Дніпропетровщини (100), Києва (78), Харківщини (70), Львівщини (63) та Одещини (58) — там, де більше людей, угод і грошей.
Але найцікавіше — не суми й не мапа, а розподіл за типами. Саме він викриває, як насправді влаштована боротьба з шахрайством в Україні.
Карта шахрайства: за типами
Найчастіше судять за побутове. Беззаперечний лідер — позики й борги зі зловживанням довірою: 144 справи. Хтось позичив «до зарплати» чи «на лікування» й не повернув із наміром не повертати. Поруч — заволодіння соціальними виплатами (84 справи): оформлення компенсацій за догляд, виплат «муніципальної няні», допомог на підставі неправдивих відомостей. Третій масовий блок — недоставка товару після передоплати на OLX та в соцмережах (81 справа).
Найдорожче коштує нерухомість і фіктивні фірми. Шахрайств із житлом та землею — 46, але саме тут суми вражають. В одній зі справ за підробленим паспортом оформили продаж квартири померлого власника без спадкоємців — збиток понад 3 мільйони гривень; в інших фігурують підроблені довіреності й реєстрація права на підставних осіб на 1,2–3,4 мільйона. Окрема каста — фіктивні постачальники (13 справ): тут трапляються по-справжньому великі цифри, аж до організованої групи, яка через фіктивну компанію-нерезидента й завищені контракти заволоділа бюджетними коштами на суму близько 699 мільйонів гривень.
Цифрова крадіжка. 31 вирок — за заволодіння через доступ до чужого онлайн-банкінгу: вхід у Приват24 померлого родича, перенесення сім-карти на свій телефон, зміна фінансового номера й перекази без відома власника. Ще 28 справ — фішинг: фейкові «дзвінки з банку» та підроблені сторінки оплати.
Шахрайство на емоціях. 18 романтичних афер (гроші «на квиток до тебе» чи «на лікування») і 17 справ про фейкову благодійність — збори нібито на ЗСУ, маскувальне спорядження, «допомогу армії». Це історії, де жертву обеззброює не жадібність, а співчуття.
Кого судять, а кого — ні
А тепер найважливіше спостереження, заради якого все це й рахувалося. Придивіться до топу: позики, соцвиплати, доступ до картки родича. Що їх обʼєднує? У всіх цих справах злочинець був відомий від самого початку — це конкретна людина, яку потерпілий міг назвати на імʼя. Тому справа й дійшла до вироку.
А тепер згадайте, скільки людей навколо вас стикалися з фейковим продавцем на OLX, «дзвінком зі служби безпеки банку» чи інвестицією в неіснуючу криптобіржу. Таких історій — на порядки більше, ніж позик між знайомими. Але у вироках вони представлені кволо. Причина проста: за оголошенням стоїть невстановлена особа, гроші пішли на чужу картку-дроп, акаунт фейковий — і встановити, кого саме судити, поліції майже не вдається. Тих небагатьох, кого таки засудили, зазвичай підвела власна недбалість: засвітив реальну картку чи номер, повторював схему в одному місті.
Це не офіційна статистика розкриття — її в реєстрі немає. Але напрям однозначний: вирок майже завжди там, де є кого судити. Реєстр вироків — це не дзеркало злочинності, а вибірка «впійманих», і впіймані — переважно ті, хто й не ховався.
І навіть тих, кого впіймали, майже не саджають
Здавалося б, обвинувальний вирок — це покарання. Та дані кажуть інакше. Найпоширеніший результат у наших 740 справах — пробація або звільнення від відбування покарання: він фігурує у 474 вироках. Тобто у більшості випадків шахрай не сідає — отримує умовний термін із випробуванням, штраф чи громадські роботи. Реальне позбавлення волі призначають помітно рідше й здебільшого там, де йдеться про великі суми чи організовану групу. Для масового «дрібного» шахрая ціна викриття — це переважно судимість на папері, а не камера.
Складіть дві обставини докупи — невисока ймовірність бути впійманим і мʼяке покарання навіть у разі викриття — і ви отримаєте формулу, чому це ремесло квітне. Для шахрая ризик невеликий, а для жертви ціна помилки — реальні гроші, які майже ніколи не повертаються.
Що з цим робити
Висновок із 740 вироків невтішний для тих, хто звик розраховувати на «потім розберуться». Система працює там, де злочинець відомий; там, де він невідомий, вона майже безсила, а покарання навіть для впійманих — мʼяке. Це означає, що єдиний важіль, який реально у ваших руках, спрацьовує до переказу грошей, а не після.
Перш ніж платити незнайомцю — за товар, авто, оренду, послугу — чи укладати угоду з новим контрагентом, варто витратити хвилину й зʼясувати, з ким ви насправді маєте справу: чи існує ця людина чи фірма, чи не звʼязані вони з минулими скаргами, провадженнями та негативними згадками. Саме для цього існує whoareyou.io — перевірка особи чи контрагента за десятками відкритих українських джерел в одному запиті (про повноту цих даних ми писали в матеріалі про точність перевірки за реєстрами). Це не поверне грошей, уже відданих шахраю, зате може втримати вас від того, щоб їх віддати.
Висновок
740 вироків за рік — це не картина злочинності, а картина того, кого вдалося впіймати. І впіймані — переважно «відомі»: знайомі, родичі, доглядальниці. Армія анонімних онлайн-шахраїв лишається поза статистикою, бо їх не знаходять, а зрідка впійманих — не саджають. У такій реальності єдиний робочий захист — не сподіватися на систему після, а перевіряти людину до того, як віддаєте гроші.
Не впізнали продавця чи контрагента? Перевірте, доки гроші ще у вас — зробити перевірку на whoareyou.io →
Джерело даних: Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР), відкриті дані data.gov.ua; вибірка — вироки за ст. 190 КК України за 2026 рік. Приклади наведено знеособлено, як типологію схем, без ідентифікації осіб. Особи, згадані у вироках, вважаються винними лише в межах, встановлених судом.