Держава як страховик права власності: чому потерпілий від шахрайства має отримувати відшкодування з бюджету

Дослідження whoareyou.io · 25.07.2026

1. Шахрайство стало індустрією. Захист потерпілого залишився аналоговим

Шахрайство — вже не «вид злочину». Це наймасовіший майновий злочин проти особи в Україні і повноцінна індустрія з розподілом праці: кол-центри, дропи, фішинг-набори, оренда рахунків, «гарантійні» чати — схеми, які ми щодня документуємо у стрічці попереджень. Цифри Офісу Генпрокурора описують зростання цієї індустрії безжально: у довоєнному 2021 році — 23 847 нових проваджень за ст. 190 КК, у 2025-му — 48 871. Подвоєння за чотири роки. А в пік 2023-го — 82 609 проваджень, у три з половиною раза більше за довоєнний рівень і історичний максимум за 11 років. Символічну межу перетнуто: шахрайство обігнало крадіжку і стало майновим злочином №1 у країні — 48 871 проти 28 416 проваджень у 2025 році. Ще у 2020-му крадіжок було впʼятеро більше, ніж шахрайств. Злочинність переїхала в онлайн — а система реагування залишилася в кабінеті чергового.

За кожною з цих цифр — людина, яка почувається беззахисною. І це відчуття статистично обґрунтоване: до суду у 2025 році дійшло 18% справ. Типова історія повторюється в реєстрі тисячами: людина переказала гроші за неіснуючий товар, заяву прийняли, через місяць — «особу не встановлено», через півроку — тиша. Потерпілий заплатив двічі: спочатку шахраєві, потім — податками — за роботу поліції, прокуратури і судів, які в його справі не дали результату. Держава залишила собі монополію на розслідування злочинів — громадянин не має права робити це сам, — але за невиконання цієї монопольної функції не відповідає нічим.

І ось парадокс доби. Держава оцифрувала майже все: податки, реєстрацію бізнесу за хвилини, шлюб, авто, документи — Дія стала світовим кейсом. Але перший крок потерпілого від злочину лишився аналоговим: заява досі проходить через чергового, через дискрецію «приймати чи вмовити забрати», через людський фактор, який і породжує укриття злочинів. Якщо цифровізація — державний пріоритет, то цифровізація входу потерпілого в систему правосуддя має стояти в цьому списку одним з перших пунктів: заява про шахрайство через Дію → автоматичне внесення до ЄРДР без жодної дискреції → з цієї секунди пішов відлік строку, після якого держава відшкодовує збитки.

Це головний нерозвʼязаний конфлікт між Конституцією і практикою. Далі — як його розвʼязати.

2. Масштаб: воронка, в якій зникають потерпілі

Динаміка за ст. 190 КК за Формою 1 ОГП:

Дві цифри з цієї таблиці варті окремих абзаців.

Перша — остання колонка, яку не цитує ніхто. Графа 20 Форми 1 має бюрократично нейтральну назву: «кримінальні правопорушення, у яких на кінець звітного періоду рішення не прийнято». Мовою потерпілого це означає: справа просто висить — ні підозри, ні суду, ні навіть закриття. У 2025 році таких — 39 276 із 48 871, тобто 80%. Вісім із десяти заяв про шахрайство на кінець року не мають жодного процесуального результату. У піковому 2023-му частка була такою ж — системі байдуже, зростає навантаження чи падає.

Друга — динаміка результативності. У 2021 році до суду направляли 34% справ про шахрайство, у 2025-му — 18%. Кількість нових проваджень після піку 2023 року знижується, і це могло б звучати як перемога, — але навіть «покращений» 2025-й удвічі перевищує довоєнний рівень, а спроможність системи доводити справи до суду за той самий час упала майже вдвічі. Перше півріччя 2026-го темпу не змінило: 21 443 нові провадження — річний хід той самий.

Важливо розуміти й друге дно цих цифр. Обліковані провадження — це лише ті потерпілі, що дійшли до поліції і чиї заяви внесли до ЄРДР. Скільки людей не звертається взагалі, бо «все одно нічого не буде», не знає ніхто, — але сама фраза стала народною приказкою, і це найточніший соціологічний вимір довіри до системи.

Географічно антилідери 2025 року — Київ (6 825 проваджень), Дніпропетровщина (4 844) і Харківщина (3 677). Але воронка «зареєстровано → до суду» приблизно однакова по всій країні: проблема не в окремих управліннях, а в конструкції системи.

3. Шахрайство — найгірше розслідуваний майновий злочин

Та сама Форма 1 за 2025 рік по всіх майнових складах (таблиця 2.5):

Закономірність очевидна і безжальна: що анонімніший злочин — то гірше він розслідується. Грабіжника потерпілий бачив в обличчя — 89% справ у суді. Шахрай ховається за сім-картою, дроп-карткою і нікнеймом — 18%. Наймасовіший майновий злочин країни має найнижчу результативність розслідування. Саме там, де класичне слідство найслабше, компенсаційний механізм для потерпілого потрібен найгостріше — це не заміна розслідуванню, а страховка на випадок його безсилля.

4. Скільки збитків повертається: офіційна відповідь

Форма 1 містить і розділ 8 — «Відомості про матеріальні збитки, їх відшкодування». За 2025 рік у всіх кримінальних провадженнях усіх органів розслідування: встановлено збитків на 46,2 млрд грн, відшкодовано — 11,1 млрд грн, тобто 24%. Причому левова частка і встановленого, і відшкодованого — збитки державі та громадам (справи БЕБ, НАБУ, ДБР). Якщо виокремити недержавних потерпілих — громадян і бізнес, — картина така: встановлено близько 3,95 млрд грн, відшкодовано близько 0,97 млрд грн — приблизно чверть. І це — лише у справах, де збитки взагалі встановлено, тобто де є підозрюваний. У 80% справ про шахрайство, які висять без рішення, немає ні підозрюваного, ні встановлених збитків, ні — тим більше — відшкодування.

Шахрайство ми беремо наскрізним прикладом із двох причин: це наймасовіший майновий злочин проти особи і водночас найдоказовіший — сліди онлайн-шахрайства майже завжди задокументовані банківськими переказами, а особу продавця чи «інвестора» можна перевірити за ПІБ ще до того, як гроші пішли.

5. Що обіцяє Конституція — і чого не виконує закон

Стаття 3 Конституції: держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Стаття 41: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності — право приватної власності є непорушним. Стаття 56: кожен має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Тепер — норма, про яку не пишуть у підручниках із конституційного пафосу, бо вона незручна. Частина друга статті 1177 Цивільного кодексу: шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Кодекс ухвалено 2003 року. Закону, на який посилається ця норма, не існує дотепер. Понад двадцять років у Цивільному кодексі висить пряма вказівка законодавцю — і понад двадцять років вона ігнорується.

Більше того: у 2005 році Україна підписала Європейську конвенцію щодо відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів 1983 року — і не ратифікувала її. Урядовий законопроєкт про відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких кримінальних правопорушень вносився до парламенту — і не став законом.

Отже, чесне формулювання проблеми звучить не «пропонуємо революційну ідею», а інакше: пропонуємо нарешті виконати Цивільний кодекс України.

6. Світ уже це робить — частинами

Аргумент «такого немає ніде» не витримує перевірки.

Франція. Фонд гарантій жертвам (FGTI) через комісії CIVI компенсує шкоду не лише від насильницьких, а й — за визначених умов і з лімітами — від майнових злочинів: крадіжки, шахрайства. А механізм SARVI розвʼязує другу частину нашої проблеми: коли вирок є, цивільний позов задоволено, але із засудженого стягнути нічого, — держава авансує потерпілому присуджену суму, а потім сама, з надбавкою, стягує її з боржника. Потерпілий отримує гроші одразу; проблема неплатоспроможності злочинця стає проблемою держави, в якої — на відміну від приватної особи — є виконавча служба, реєстри та час.

Велика Британія. Схема ARIS (Asset Recovery Incentivisation Scheme) повертає правоохоронним органам частку стягнутих злочинних активів у їхні власні бюджети. Підрозділ, який швидко арештовує і конфісковує майно злочинців, фінансує сам себе. Це прямий фінансовий стимул робити саме те, що потрібно потерпілому.

Жодна країна не зібрала ці елементи в цілісну систему для майнових злочинів. Це і є простір для української моделі.

7. Модель «держава-страховик»: чотири опори

Логіка проста. Податки — це страхова премія, яку кожен громадянин уже сплачує за захист, зокрема захист власності. Монополія держави на розслідування — це страхова послуга. Нерозкритий злочин — страховий випадок. Модель складається з чотирьох взаємоповʼязаних елементів; кожен наступний страхує ризики попереднього.

Опора 1. Гарантія реєстрації

Заява про майновий злочин подається через Дію (або, за бажанням, традиційно) і автоматично вноситься до ЄРДР без будь-якої дискреції правоохоронця. Момент реєстрації фіксується цифровим таймстемпом, який неможливо знищити або «загубити».

Чому це перший елемент, а не технічна дрібниця: будь-який механізм, що карає систему за нерозкриття, створює для системи спокусу не реєструвати заяви — перекваліфіковувати шахрайство в «цивільно-правові відносини», умовляти заявника «подумати». Автоматична реєстрація прибирає цю спокусу на вході.

Опора 2. Гарантія виплати

Якщо протягом визначеного строку з моменту реєстрації (для шахрайства пропонуємо 6 місяців; для інших складів — диференційована матриця строків) особу не встановлено, слідчий суддя за заявою потерпілого постановляє ухвалу про компенсацію, яка направляється до Держказначейства для виплати.

Якщо вирок є, цивільний позов задоволено, але засуджений неплатоспроможний — та сама виплата за французькою моделлю SARVI: держава платить потерпілому і сама стягує із засудженого.

Страхова аналогія працює лише разом зі страховими запобіжниками, тому:

• франшиза: компенсується 80–90% доведеного збитку — щоб інсценування злочину проти самого себе було економічно безглуздим;
• ліміт виплати на один випадок і на особу на рік;
• лише документально підтверджені збитки (банківські перекази, чеки, договори) — для онлайн-шахрайства це природний фільтр;
• виключення при грубій необережності потерпілого — окрема, знижена пропорція.

Джерело коштів — не видатки на утримання правоохоронних органів (це політично мертво і руйнує спроможність самого слідства), а спеціальний фонд, наповнюваний конфіскованими активами, стягненнями за регресом і частиною кримінальних штрафів. Інституційна інфраструктура для роботи з конфіскатом — АРМА — вже існує. Формула проста і справедлива: гроші злочинців платять жертвам злочинів.

Опора 3. Відповідальність — персональна і за фіктивні заяви

Кожна виплата з фонду запускає автоматичну перевірку провадження. Якщо встановлено бездіяльність слідчого — не проведені очевидні й доступні слідчі дії, — держава предʼявляє регресну вимогу до посадовця; паралельно — дисциплінарне провадження. Юридична конструкція не нова: чинний закон про відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, слідства, прокуратури і суду, регрес до винних посадовців уже передбачає — ми лише розширюємо його дію.

Дзеркальний запобіжник з боку заявників: посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про злочин (ст. 383 КК), включно з кваліфікованим складом — повідомлення з метою отримання компенсації.

Опора 4. Новий критерій ефективності: гроші потерпілого, а не «палиці»

Головна вада чинної системи оцінювання — вона міряє процес, а не результат. Підозра вручена, справа в суді — показник виконано; те, що потерпілий не отримав ані гривні, ніде не обліковується як провал. Хоча сама держава цей результат уже вимірює: за розділом 8 Форми 1, у 2025 році відшкодовано лише 24% встановлених матеріальних збитків. Цифра існує — вона просто ні на що не впливає.

Пропонований критерій — композитний індекс із трьох метрик:

• Швидкість арешту активів: днів від реєстрації заяви до першого арешту коштів чи майна. Для онлайн-шахрайства це вирішальний показник — викрадені гроші живуть на рахунках години, і якщо їх не заблоковано за 48 годин, стягувати згодом буде нічого.
• Частка відшкодування за рахунок винного: скільки з установлених збитків реально повернуто потерпілим — вилученням, конфіскацією, добровільним відшкодуванням.
• Обсяг виплат із державного фонду по нерозкритих справах підрозділу — як відʼємний член індексу.

Композитність принципова: якби критерієм була лише друга метрика, система навчилася б обирати «вигідні» справи з платоспроможними фігурантами й уникати решти. Три метрики у звʼязці роблять маніпуляцію невигідною: активи треба арештовувати швидко в будь-якій справі, де вони є, а кожна проігнорована справа рано чи пізно стає видатком фонду — і мінусом в індексі.

Наслідки для підрозділів — асиметричні: базове фінансування недоторканне (інакше слабкий підрозділ входить у спіраль деградації, а страждають громадяни його регіону), але змінна частина — премії, надбавки, фонд розвитку — привʼязана до індексу. Плюс британська модель: частка стягнутих підрозділом активів повертається в його бюджет. Пряник інституційний, батіг — персональний (регрес, дисциплінарка).

Побічний ефект, який вартий окремого абзацу: виплати фонду за нерозкриті злочини — це публічні бюджетні дані. Вперше суспільство отримає грошовий, а не паперовий вимір роботи кожного обласного главку: не «відсоток розкриття», яким можна керувати обліковими трюками, а суму, яку державі довелося заплатити за його бездіяльність.

8. Чесно про ризики

Фіскальний масштаб. Десятки тисяч нерозкритих майнових злочинів на рік — це мільярдні зобовʼязання. Тому: етапність (див. нижче), ліміти, франшиза, документальність збитків, на старті — можливий майновий ценз за французьким зразком. Модель має право народитися маленькою.

Тиск на реєстрацію. Закрито Опорою 1: Дія + автоматичний ЄРДР.

Інсценування та шахрайство з компенсаціями. Закрито франшизою (збиткова економіка інсценування), вимогою документальних доказів і кваліфікованим складом ст. 383 КК.

Ефект Гудхарта (метрика, що стала ціллю, перестає бути метрикою). Закрито композитністю індексу і збереженням базового фінансування.

Строк 6 місяців. Для складних схем — замало, для простих епізодів — забагато; тому матриця строків за категоріями, а не єдина цифра.

9. Етапність: як це може стати законом

Крок 1. Ратифікація Конвенції 1983 року + закон про фонд компенсацій жертвам насильницьких злочинів. Політично це напівготове рішення: підпис стоїть з 2005 року, урядовий законопроєкт уже розроблявся.

Крок 2. Поширення фонду на майнові злочини — з франшизою, лімітами і Дія-реєстрацією. Пілот можливий на найдоказовішій категорії — онлайн-шахрайстві.

Крок 3. KPI-реформа: композитний індекс, ARIS-механізм повернення стягнутого підрозділам, регрес.

10. Що отримує кожен

Громадянин — уперше реальну, а не декларативну гарантію статті 41: власність захищена або розслідуванням, або компенсацією. Держава — відновлення довіри і чесний вимір роботи системи, який неможливо намалювати у звіті. Сумлінний слідчий — фінансування, що залежить від повернутих людям грошей, а не від паперової статистики. Шахрай — систему, в якій його активи арештовують за 48 годин, а якщо він утік — за ним із регресом приходить уже не ошукана людина, а держава.

Стаття 41 Конституції обіцяє непорушність права власності вже тридцять років. Стаття 1177 Цивільного кодексу чекає на свій закон понад два десятиліття. Ми не пропонуємо нічого радикальнішого, ніж виконати обидві.